Кондиціонери

Кондиціонери це пристрої які виконують функцію підтримки певної температури в приміщеннях, а так само очищає повітря яке надходить з вулиці від різних забруднень. Основним завданням стоїть перед системою кондиціонування повітря є зниження температури усередині приміщень в літній період, але деякі кондиціонери, обладнані електричним нагрівачем або здатні працювати в режимі «теплового насосу», можуть виконувати і функції опалення. Необхідно відзначити, що потужність кондиціонерів на нагрів не велика, їхнє використання в якості опалювального приладу можливо тільки в міжсезоння і повноцінну опалювальну систему вони замінити не можуть. Більше того більшість кондиціонерів, застосовуваних у побуті, не можуть працювати при температурі на вулиці нижче нуля градусів, пристрої адаптовані до низьких температур називається всесезонними. Отримати консультацію з питань вибору та встановлення кондиціонерів можна за телефоном вказаного на сайті або Відправивши Ваше питання на електронну пошту: termohaus21@gmail.com вказавши в листі телефон для зв’язку з вами.

Види кондиціонерів:

На сьогоднішній день існує безліч систем кондиціонування повітря, а так само варіантів класифікації цих пристроїв. Залежно від того звідки забирається повітря кондиціонери бувають припливними (повітря надходить з вулиці) і рециркуляційним (повітря для охолодження надходить з самого приміщення), так само проводитися пристрої з комбінованим забором повітря — кондиціонери з рекуперацією.

Центральні кондиціонери забезпечують підтримання необхідної температури в промислових і офісних будівлях, спортивних спорудах і т.п. Системи даного типу є неавтономними, тобто для роботи їм необхідний зовнішній джерело холоду і тепла, наприклад холодна вода від чиллера, фреон від зовнішнього блоку, гаряча вода від централізованої системи ГВП або від бойлера. Від кондиціонера повітря необхідної температури розподіляється по всіх приміщеннях будівлі за допомогою системи воздуховодів.

Автономні кондиціонери.

Такі кондиціонери охолоджують і осушують повітря, для роботи потребують тільки в підключення до електромережі. Прилади обладнані вбудованою компресорно-холодильною машиною для охолодження повітря, а деякі моделі ще й електричним нагрівачем. Як правило, прилади даного типу використовують у своїй роботі фреони R22, R134A, R407C.

Прецизійні кондиціонери

Вони є підвидом автономних, і застосовуватися там, де потрібна велика точність підтримки необхідної температури і висока надійність, наприклад в медичних установах, лабораторіях, на високотехнологічних виробництвах, в залах ЕОМ. Конструктивно пристрій являє собою моноблок, що включає в себе все необхідне для роботи.

Побутові кондиціонери

Побутові кондиціонери забезпечують сприятливий мікроклімат у житлових приміщеннях, офісах, навчальних аудиторіях і т.д. Основними вимогами до побутових кондиціонерів: надійність,високий строк експлуатації, низький рівень шуму, економічність і зручність експлуатації. На ринку представлено безліч приладів різних типів, які відповідають цим вимогам при цьому ціни на обладнання та складність монтажу можуть сильно відрізнятися.

Мобільні кондиціонери.

Їх так само називають підлоговими, являють собою моноблок, всередині якого розташований компресор і два теплообмінники.

Перваги.
Не вимагає монтажу, при необхідності є можливість легко перенести прилад в інше приміщення (як правило, для зручності переміщення кондиціонер обладнаний коліщатками), все, що потрібно зробити для початку роботи, це вивести гнучкий шланг з приміщення для відведення теплого повітря. У нижній частині приладу розташований піддон для збору конденсату.

До недоліків мобільних кондиціонерів можна віднести низький рівень роботи ККД, шумність, необхідність протягувати шланг до вікна чи дверей.

Віконні кондиціонери

Такого роду кондиціонери, виконані у вигляді одного блоку призначеного для установки в вікно або прямо в стіну і призначені для підтримки необхідної температури в невеликих приміщеннях.

Переваги: невисока ціна, простий монтаж і обслуговування, високий коефіцієнт корисної дії і надійність.

Недоліками віконних кондиціонерів є: зниження освітленості за рахунок зменшення площі вікна, високий рівень шуму.

Спліт-системи та мульти спліт-системи

Спліт-системи та мульти спліт-системи є найпоширенішим видом кондиціонерів на сьогоднішній день. Конструктивно прилад складається з двох блоків — зовнішнього і внутрішнього з’єднаних між собою фріонопроводом, завдяки чому вся «галаслива» частина пристрою виноситься на вулицю, а в приміщенні монтується тільки внутрішній блок не виробляє шуму і, як правило, має приємний дизайн. Внутрішній блок спліт-системи можна підібрати залежно від особливостей приміщення, так в офісних приміщеннях обладнаних підвісною стелею, як правило, встановлюють касетний внутрішній блок, а для житлового приміщення, наприклад квартири більше підходить внутрішній блок в настінному виконанні.

Переваги спліт систем: низький рівень шуму, можливість установки внутрішнього блоку практично в будь-якому місці, приємний дизайн.

Недоліки: установка вимагає залучення професіоналів, так як при неправильному монтажі можливий витік фреону з рознімних з’єднань траси фреонопровіда, що веде до зниження ефективності роботи приладу і, в кінцевому рахунку, до поломки спліт-системи. Так само до недоліків можна віднести високу вартість і необхідність установки зовнішнього блоку на фасаді будівлі.

Мульти спліт-системи відрізняються тим, що до одного зовнішнього блоку підключається декілька внутрішніх. Як і звичайні спліт-системи мульти спліт-системи класифікуються за типом внутрішнього блоку (касетний, стельовий, настінний, канальний, колонний та ін.)

Переваги спліт систем: низький рівень шуму, можливість установки внутрішнього блоку практично в будь-якому місці, приємний дизайн.

Недоліки: установка вимагає залучення професіоналів, так як при неправильному монтажі можливий витік фреону з рознімних з’єднань траси фреонопровіда, що веде до зниження ефективності роботи приладу і, в кінцевому рахунку, до поломки спліт-системи. Так само до недоліків можна віднести високу вартість і необхідність установки зовнішнього блоку на фасаді будівлі.

Каналізація

На сьогоднішній день система каналізації стала необхідним елементом інженерних комунікацій комфортного заміського будинку, котеджу або дачі. Без повноцінної каналізації не буде можливості користуватися найпростішими сантехнічними приладами, такими як: унітаз, душ і т.д., а так само побутовою технікою, наприклад пральною і посудомийною машиною. Каналізація заміського будинку буває двох основних типів: централізована і автономна. За складом, встановленого на стороні домовласника каналізаційного обладнання, централізована система простіша, так як за утилізацію стічних вод відповідає компанія — постачальник послуг. Досить змонтувати внутрішню каналізацію і підключити її до централізованої системи.

При цьому в заміському будівництві можливість підключитися до централізованої системи каналізації скоріше є винятком. Якщо такої можливості немає, відмінним рішенням буде установка септика або очисних споруд, тобто автономної системи утилізації стічних вод. Далі ми розповімо про особливості каналізаційного обладнання, вживаному в заміському житловому будівництві, на прикладі автономної каналізації, оскільки в автономній системі склад устаткування найбільш повний.
kanalizacia_1
Склад устаткування для каналізації

Устаткування для каналізації не таке різноманітне як, наприклад, для опалення або вентиляції. Вибирати в основному доводитися спосіб утилізації нечистот і матеріал, з якого будуть зроблені трубопроводи внутрішньої і зовнішньої каналізації. Розповімо про це докладніше.

1. Трубопроводи каналізації. Трубопроводи внутрішньої каналізації забезпечують доставку стічних вод від місць їх утворення до виведення з дому. Зовнішня каналізація служить доставкою стоків від виведення до місця утилізації. Сьогодні найчастіше використовують труби з полівінілхлориду або іншого пластика. Вони не дорогі і довговічні, це найбільш практичний варіант. Так само застосовують чавунні, рідше азбестові труби. До трубопроводів так само відносяться: фітинги, повороти, ревізії, заглушки, відводи і т.д. Якщо в будинку кілька поверхів, на яких встановлено різне сантехнічне обладнання та побутові прилади, потрібна установка вертикальних трубопроводів — стояків.

2. Насосне обладнання для каналізації. Каналізаційну систему заміського будинку звичайно проектують самопливною, тобто стоки по трубопроводах рухаються під дією сили тяжіння. У деяких випадках такої можливості немає, тоді для перекачування стоків встановлюють різне насосне обладнання, наприклад, фекальні насоси. Для відкачування стоків із септиків, вигрібних ям і колодязів відстійників можуть застосовуватися дренажні насоси або КНС (каналізаційні насосні станції).

3. Система утилізації стоків. Якщо з трубами і насосами все досить просто, то з вибором каналізаційного обладнання для утилізації стічних вод доведеться «поморочитися». Варіантів багато. Детальніше про способи утилізації стічних вод, їх переваги та недоліки можна прочитати у статті «Септики» на нашому сайті. У даному матеріалі перерахуємо основні варіанти, їх чотири.

Вигрібна яма. Найпростіший і в той же час самий некомфортний спосіб утилізації. Викопати вигрібну яму під силу кожному, але запах і дуже неприємна процедура очищення роблять цей спосіб утилізації стічних вод неприйнятним в сучасному заміському будинку

Бетонний колодязь. Так само як і вигрібна яма, даний спосіб є застарілим. Зведення колодязя-відстійника справа дорога і трудомістка. При використанні даної системи відбувається забруднення нижніх шарів грунту на великій площі

Станція глибокого очищення. Очисні споруди хороший варіант, якщо ви не обмежені в коштах. Каналізаційне обладнання для таких систем і його монтаж коштують дорого. Крім капітальних вкладень доведеться постійно витрачати гроші на електроенергію

Септик. Оптимальний варіант для заміського будинку. Невисока ціна, простота монтажу та обслуговування роблять септики найпопулярнішим рішенням для утилізації стічних вод автономної каналізації.

Водопровід

Водопостачання заміських будинків буває двох типів: централізоване та із індивідуального джерела. При централізованому водопостачанні більша частина обладнання, такого як насоси, резервуари для накопичення води і т.д. перебуватє на стороні постачальника. Це обладнання для водопостачання промислового класу, докладніше про нього ми розповімо в окремій статті на нашому сайті.

У даному матеріалі мова в основному піде про обладнання для індивідуального водопостачання зі свердловини або колодязя, розташованого в безпосередній близькості від об’єкту який необхідно забезпечити водою. Обладнання та матеріали системи водопостачання заміського будинку вирішує такі основні завдання: подача води від джерела до накопичувальної ємності, накопичення води і видача її в необхідному обсязі, водоочищення і водопідготовка, приготування води ГВП (гарячого водопостачання).

Пару слів про те, як працює індивідуальне водопостачання. За допомогою насосу вода із джерела, колодязя або свердловини, закачується в спеціальний бак — гідроакумулятор. Бак влаштований таким чином, що вода в ньому перебуває під певним тиском. Далі при виникненні потреби у воді (відкритий кран, включена пральна машина і т.д.) вона з бака надходить до споживача. У випадку якщо необхідно призвести водоочистку або водопідготовку, після мембранного бака встановлюється спеціальне обладнання, склад якого залежить від розв’язуваних завдань (знезараження, пом’якшення, видалення механічних забруднень і т.д.). Бойлер ГВП входить до складу обладнання котельні при цьому працює на забезпечення гарячого водопостачання, якщо в будинку немає котельні воду ГВП готує електричний бак-водонагрівач.

Склад обладнання системи водопостачання

Далі ми перерахуємо обладнання та матеріали, що входять до складу індивідуального водопостачання заміських будинків і об’єктів господарського призначення. Перелік приблизний, точний склад устаткування залежно від особливостей об’єкта, кількості проживаючих у ньому людей і т.д.

Скважений або колодязний насос. Насос забезпечує подачу води від джерела (колодязя або свердловини) до розширювального баку — гідроакумулятори. Насоси бувають поверхневими (встановлюватися на поверхні) і зануреними (опускаються в воду). Свердловинні насоси як правило заглибні, вони мають характерну форму вузького циліндра для того щоб їх можна було опустити в свердловину. Поверхневі насоси встановлюються поряд з джерелом, наприклад, колодязем. Для забору води в неї опускається не саме насос, а спеціальний трубопровід. Поверхневі насоси використовують, у разі якщо вода знаходиться недалеко від поверхні, а так само як в складі насосних станцій.

Гідроакумулятор. Гідроакумулятор або, як його ще називають, напірний мембранний бак являє собою ємність, розділену на дві частини гнучкою каучуковою мембраною. Одна частина заповнюється водою, а друга повітрям. Мембранний бак підтримує постійний тиск в системі водопостачання, захищає її від гідроударів, та так само накопичує деякий обсяг води, що дозволяє рідше включати насос, збільшуючи його ресурс.

Труби і фітинги. Трубопроводи служать для подачі води від джерела до гідроакумулятора і її подальшого розподілу по точках водорозбору (сантехнічні та побутові прилади). Фітинги в свою чергу використовують для з’єднання трубопроводів між собою.

  • запірна арматура або, простіше кажучи, крани різних типів
  • реле тиску — включає або відключає насос в залежності від тиску води в системі
  • манометр дозволяє візуально визначити тиск в системі, використовується для налаштування та контролю роботи водопостачання
  • зворотний клапан, запобігає зворотний хід води в системі
  • бойлер непрямого нагріву ГВП або електричний бак-водонагрівач для забезпечення об’єкта гарячим водопостачанням. Детальніше про бойлерах можна дізнатися у відповідному розділі нашого сайту

Як ми вже згадували, в систему водопостачання може бути включена водоочищення або водопідготовка. Ці системи можуть виконувати безліч завдань з приведення води у відповідність до санітарних норм і технічними умовами виробників побутової техніки. Часто природна вода містить багато домішок, які можуть пошкодити побутову техніку, наприклад, пральну машину. Для того щоб визначити чи потрібна водоочищення і які функції вона буде виконувати проводять аналіз води з джерела. Детальніше про водоочищення і водопідготовки можна дізнатися у відповідній статті на нашому сайті.

На завершення скажемо пару слів про насосних станціях. Насосна станція водопостачання являє собою готове рішення для водопостачання. У її конструкцію вже входять: поверхневий насос, бак невеликий гідроакумулятор і реле тиску. Так як в конструкції використовується поверхневий насос, застосування таких систем обмежується відкритими джерелами водопостачання, а так само районами з неглибоким заляганням водоносних пластів.

Будівельні роботи

Всі будівлі, крім найпростіших, будуються відповідно до креслень, специфікацій, технічних умов, будівельних норм і правил, розроблених архітекторами і інженерами-будівельниками. Будівельні роботи зазвичай виконуються підрядником, який в письмовому контракті зобов’язується побудувати будівлю, яка розглядається відповідно до креслень і специфікацій за певну плату або за суму його фактичних витрат, плюс фіксована винагорода або певний відсоток фактичних витрат. У контракті часто вказується максимальна гарантована сума витрат. Генеральний підрядник зазвичай вдається до послуг субпідрядників, укладаючи з ними контракти на виконання окремих видів робіт, таких як штукатурні, малярні, покрівельні та санітарно-технічні, теж за певну суму або за суму фактичних витрат, плюс фіксована винагорода або певний відсоток суми витрат. Підрядник призначає відповідального за будівництво — виконроба, який постійно перебуваючи на будівельному майданчику координує роботу різних фахівців і, від імені генпідрядника здійснює загальний контроль за ходом будівельних робіт. Архітектор також має свого представника, який контролює відповідність кресленням і специфікаціям. Якщо замовник вносить в креслення і специфікації зміни, то архітектор після їх узгодження дає генпідряднику письмове розпорядження про зміни. Якщо ці зміни тягнуть за собою підвищення вартості, то до виконання робіт полягає письмова угода про розмір доплати.

Часто буває бажаним те, щоб засновницьку будівлю, готель або іншу споруду було побудовано в певний термін і, можна було б заздалегідь планувати комерційні операції — укладати із зазначенням цього терміну контракти на оренду, на поставки товарів і т.д. Для правильної координації різних видів діяльності, в тому числі календарного планування будівельних робіт, подачі замовлень на матеріали і обладнання, найму необхідної робочої сили, до початку будівельних робіт проводиться детальний системний аналіз. При технологічному, календарному і організаційному плануванні будівельних робіт користуються методами мережевого планування, застосованих в аналізі складних систем. При такому плануванні для кожного виду робіт встановлюються терміни початку та закінчення , визначається потреба в робочій силі, обладнанні і матеріалах. Аналізуються також наслідки, які для одних робіт можуть мати затримку або дострокове виконання. Результати аналізу переглядаються в ході будівництва для внесення поправок з урахуванням фактичного виконання фронту робіт і виявлення тих видів робіт, які вимагають прискорення для завершення будівництва в призначений термін.

Проектування і будівництво заміського будинку.

Як правило, господар ділянки перш за все звертається в будівельну компанію, щоб зрозуміти, за які гроші та за який термін можна побудувати будинок про який він мріє. Діалог з будівельниками коротко з’ясовує, що саме вам треба. Даний діалог закінчується більш-менш прийнятними цифрами: 300-500 доларів за квадратний метр «під ключ» і через п’ять-шість місяців можна святкувати новосілля. Ви можете собі уявити, що гарненький будиночок в 150 квадратів обійдеться максимум в 75 тисяч доларів. Очікування терміном в півроку вас не лякають, і ви вносите аванс 20-30 відсотків. Будівельники здають вам будинок в обумовлений термін і за встановлену суму. Одна біда — будинок вам категорично не подобається. З тим же успіхом ви могли б купити один з тих готових, що дивилися спочатку, та ще заощадити на придбанні ділянки. А частіше становище ускладнюється тим, що початковий кошторис збільшується в кілька разів через те, що багато чого не було передбачено відразу. Ну і, звичайно, погодні умови і недосконалість управління роботами теж внесуть свій вклад: терміни поповзуть і ви отримаєте непотрібну вам дорогу річ, та ще не як домовлялися — через півроку, а більше.

Для позитивного результату необхідний проект.

Що стосується бюджету то необхідно пам’ятати, що гранична сума всього проекту заміського будинку повинна залишатися незмінною незважаючи ні на які спокуси. Це вбереже вас від розчарувань тому, що в такій справі, як облаштування свого будинку, можна нафантазувати на багато мільйонів доларів.

Ось і виходить, що першою адресою після придбання ділянки повинна бути не будівельна компанія, а архітектурна майстерня. Там ви в першу чергу почуєте такі ключові словосполучення, як «топографічна зйомка», «висновок про гідрогеологічні умови», «технічні умови на електропостачання» і, до речі, «дозвіл на будівництво» (помилково думати, що ви маєте право без дозволу влади будувати на своїй землі все що завгодно).

Генплан приватного будинку

З архітектором ви вирішите, де на ділянці буде розташовуватися ваш будинок і такі необхідні споруди, як гараж або навіс для автомобілів, приміщення для зберігання велосипедів, лиж, лопат, снігоходів, човнових моторів і т. д. В цей же період вирішиться доля дитячого майданчика , а також гриль ,альтанки і лазні. Ви не забудете вказати, де буде проходити локальна каналізація так, щоб вона не виявилася на увазі, але до неї міг під’їхати асенізатор з десятиметровим шлангом. Коли ви визначитеся і зі свердловиною, і з місцем підводки електричного кабелю, не забудьте детально обговорити, яким має бути забор; де і яке виконати мощення; як розгалужиться мережа доріжок; де розкинуться газони і клумби, а де невеликий симпатичний городик. І в результаті народиться Генплан. Після того як він буде узгоджений з усіма членами сім’ї, ви його затвердите і перейдете до проектування будинку і всіх будівель.

Розрахунок і проектування

Форма і вага будівлі визначаються його інтер’єром, а інтер’єр — його призначенням. Навантаження ж, які повинні враховуватися при проектуванні будинків, можна розділити на три групи: статичні (постійні), тимчасові (динамічні) і бічні. До статичних навантажень відноситься вага всіх елементів будівлі, а саме стін, закріплених перегородок, міжповерхових перекриттів, даху і нерухомого обладнання. До тимчасових — вага всіх меблів, рухомого обладнання (такого, як сейфи і машини), персоналу, тимчасових і пересувних перегородок, снігу і льоду, що накопичуються на даху. До бічних навантажень відносяться тиск вітру на стіни будівлі, тиск грунту на його фундамент, ударні впливи землетрусів. Якщо фундамент закладено нижче рівня підземних вод, то потрібно враховувати гідростатичний тиск, що діє збоку на стіни фундаменту і вертикально вгору на його підошву. Навантаження, на які повинні розраховуватися проектовані будівлі, вказуються в будівельних нормах і правилах (СНиП).

Частини будівлі

Надземна частина будівлі називається верхньою, а підземна — нижньою. Навантаження несуть такі частини будівлі, як несучі стіни, балки, колони, плити перекриття, рами, купола і арочні перемички. Стіни будівлі — це вертикальні конструкції, огороджувальні будівлю або розділяють його на кімнати і приміщення; розділяють стіни зазвичай перегородками. Балка — це подовжений горизонтальний елемент конструкції у вигляді бруса, опертий в одній або декількох точках по його довжині і розрахований на поперечне навантаження (що лежить на ньому). Балки передають навантаження перекриттів, даху (покриття будівлі) несучих стін або перегородок, колон, ферм, арочним перемичках і іншим балках, званим ригелями і прогонами, які, в свою чергу, передають навантаження несучих стін і колон. Плита перекриття являє собою плоский елемент конструкції, зазвичай залізобетонний, який перекриває простір між балками і ригелями, утворюючи міжповерхове перекриття або настил даху. Колона — це подовжений вертикальний елемент конструкції, який передає навантаження міжповерхових перекриттів, даху та інших елементів фундаменту. Ферма — це елемент конструкції, складений зі стрижнів, які утворюють трикутники, що лежать в одній площині. Арочна перемичка — це конструкція у формі кривого бруса (з опуклістю вгору) для перекриття прорізів. Арочна перемичка, що несе вертикальне навантаження, працює в основному на стиск і викликає в опорах не тільки вертикальні, але і бічні реакції.

Проектування

Проектування — це важливий етап перед початком будівництва! Можна завжди скористатися як готовими рішеннями в проектуванні, так і розробити індивідуальний проект.

При виборі готового проекту необхідний перерахунок цілих розділів, а то і всього проекту. Дана проблема проектування може мати два варіанти її вирішення. По-перше — внесення змін до вподобаний проект будинку виходячи з умов проектування, смаків і індивідуальних потреб майбутнього забудовника.

Шлях другий — індивідуальне проектування, розробка спеціального проекту. Вивчивши складене замовником технічне завдання на проектування індивідуального будинку, архітектор зможе визначити стиль, до якого тяжіє замовник, який з’ясує всі необхідні деталі і потреби користувачів будівлі, а в результаті після проектування видасть той будинок, зовнішній вигляд і планування якого сподобається майбутньому забудовнику. Проектування і будівництво за індивідуальним замовленням дозволяє побудувати саме такий будинок, про який ви мріяли, який втілює всі ваші ідеї, потреби і смаки. Крім того, він буде єдиним і не схожим ні на який інший. Тому замовники воліють проектувати і будувати свої будинки саме за особливим проектом.

Почати слід з визначення кількості спалень в будинку. Зазвичай у всіх мешканців будинку багато одягу, яку необхідно кудись складати, тому доведеться вибирати між вбудованими вбиральнями і шафами, для яких треба передбачити місце. Багато уваги заслуговує зона кухні, їдальні і вітальні, де ви будете проводити більшу частину часу поки не спите. Якщо дозволяє бюджет, доречно буде подбати про приміщення для домашнього кінотеатру, сауни і невеликого тренувального залу. Також потрібно подумати про комори для запасу продуктів, для зберігання пилососа, прасувальної дошки і інструментів та інших потрібних речей. Продумуючи планування, слід пам’ятати, що чим вище розташовано приміщення в заміському будинку, тим менше бажання цим приміщенням користуватися. Типовим прикладом цього є величезні більярдні на третьому рівні, куди господарі не навідуються роками тому, що їм ліньки підніматися по сходах.

Внутрішнє планування житлового будинку

Розташування окремих приміщень всередині будинку і їх функціональна взаємозв’язок визначаються в основному прийнятою технологією життя і об’ємно-планувальною структурою самого будинку. Внутрішнє планування будинку, засноване практично на тих же принципах, що і сучасна міська квартира. Тобто в будинку повинен бути передпокій, кухня, ізольовані спальні приміщення, опалювані санітарні вузли і вбудовані шафи. Площа і розташування літніх приміщень, безпосередньо пов’язаних з присадибною ділянкою, дозволяють використовувати їх значно ефективніше, ніж балкони і лоджії міських квартир і, крім того, в будинку майже завжди є реальна можливість збільшити площу господарських приміщень, обладнати майстерню і влаштувати камін.

Житлову площу визначають як суму площ житлових кімнат без урахування вбудованих шаф. Площу вимірюють від оброблених поверхонь стін і перегородок, причому в вимірювану частину не включається площа підлоги: в нішах висотою менше 1,8 м, під сходами при висоті до виступаючих конструкцій менше 1,6 м, на мансарді при висоті до скошеної стелі менше 1, 6 м, а також площа, зайнята виступаючими конструктивними елементами (стовпами, колонами, пілястрами), опалювальними печами і камінами і знаходиться в межах дверних прорізів.

У підвальному і цокольному поверхах можуть бути розміщені: топкова для установки генератора тепла на твердому або рідкому паливі, склад твердого палива, пральнею-мийна, баня, господарські приміщення і комори, а також гараж для легкового автомобіля або мотоцикла. Висота підвалу або цокольного поверху при цьому повинна бути не менше 1,9 м від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття. Не допускається розташовування в підвальних або цокольних поверхах житлові кімнати. Глибина житлових кімнат при односторонньому освітленні повинна бути не більше 6 м і не повинна перевищувати її подвійної ширини. Ширина спільної кімнати повинна бути не менше 3 м, ширина інших кімнат — не менше 2,1 м.

Дуже важливо, щоб планування будинку забезпечувало зручний внутрішній взаємозв’язок приміщень і в той же час їх зонування за функціональним призначенням: передпокій, загальну кімнату, кухню-їдальню і літні приміщення бажано об’єднувати в групу приміщень денного перебування, а спальні кімнати розташовувати в глибині будинку, поруч з санітарним вузлом. Загальну кімнату безпосередньо пов’язують з передньої. Допускається прохід в спальні через загальну кімнату, самі ж спальні повинні бути непрохідними.

Кухні проектують з розрахунком установки в них необхідного санітарно-технічного обладнання та кухонних меблів. Ширина кухні при однорядном розташуванні обладнання повинна бути не менше 1,9 м, при двохрядному або кутовому, а також при розташуванні в другому ряду обіднього столу (в кухнях-їдалень) — не менше 2,3 м. У зовнішню стіну бажано помістити вбудовану холодну вентильовану шафу для зберігання продуктів. Ширина передпокою повинна бути не менше 1,4 м, а всередині квартирних коридорів — не менше 0,85 м. Висота коридорів, які не ведуть до житлових кімнат, може бути знижена до 2,2 м. Господарські шафи і комори не повинні мати дверей, що відкриваються в бік житлових кімнат. Глибина шаф, як правило, — не більше 0,6 м, комор — не менше 0,8 м. Ширина внутрішньоквартирних сходів (відстань від стіни до огорожі) повинна бути не менше 0,9 м. Найбільший ухил 1: 1,25, тобто не більше 40 °.

Санітарні вузли будують роздільними: окремо вбиральня (бажано з установкою умивальника) і окремо ванна кімната з місцем для установки пральної машини. У будинках з квартирами, розташованими в двох рівнях, може бути два суміщених санітарних вузла, розташованих по поверхах. Вхід повинен бути з коридору або шлюзу, при цьому ванна кімната може мати другий вхід з кухні або спальні. Розміри санітарних вузлів залежать в основному від габаритів обладнання. Обсяг ванних кімнат при установці в них газових водонагрівачів повинен бути не менше 7,5 м3. Розміри вбиралень приймають не менше 0,8 × 1,2 м. Двері з суміщених санітарних вузлів, вбиралень і ванних кімнат повинні відкриватися назовні. Не допускається розташування вбиральні і ванні кімнати безпосередньо над житловими кімнатами. У будинках з квартирами в двох рівнях можна вбиральню і ванну розташовувати над кухнею, але в перекритті повинна бути гідроізоляція. Дерев’яні перекриття над санітарними вузлами повинні бути безпустотнимі з відкритими балками і пароізоляцією. Перед вбиральнями розміщують обігріваючий шлюз з умивальником. Мінімальні розміри вбиральні і шлюзу 0,8 X 1,5 м.

Житлові кімнати, кухні повинні мати безпосереднє природне освітлення і провітрюватися через кватирки, стулки вікон, фрамуги або вентиляційні клапани. Відношення площі світлових прорізів в житлових кімнатах і кухнях до площі підлоги цих приміщень приймається в межах 1: 5,5-1: 8. У кухнях, вбиральнях, ванних кімнатах, сушильних шафах, комор для продуктів, топкових, вбудованих гаражах і підвалах слід передбачати витяжну вентиляцію через канали з природним спонуканням. Витяжні вентилятори в кухнях можна встановлювати тільки в тому випадку, якщо в них відсутні газові водонагрівачі.

Перераховані архітектурно-планувальні, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги необхідно враховувати при виборі об’ємно-планувального рішення будинку, а також при коригуванні і прив’язці проекту до місцевих умов.

Коли з розподілом набору побутових приміщень буде покінчено, потрібно замислитися над інженерними системами всередині будинку. Сучасний ринок пропонує безліч різноманітних систем водоочистки, опалення, кондиціонування, вентиляції, пожежної та охоронної сигналізації. Сюди ж відносяться автоматичні ворота і супутникові антени. Існують системи, які дозволяють включати сауну по телефону, щоб до вашого прибуття вона вже була натоплена. А можна організувати і автоматичне включення світильників в саду з настанням сутінків.

Проектування систем вентиляції, кондиціонування

Проектування включає в себе кілька етапів:

  • Визначення цілей і завдань клієнта
  • Розробка технічної моделі проекту
  • Складання пояснювальної записки, монтажних схем, специфікацій
  • Виконання креслень, проектної документації за допомогою спеціального програмного забезпечення
  • Узгодження з замовником обраного обладнання
  • Створення і розробка документації, рекомендацій з доопрацювання і модернізації кліматичного обладнання

Етапи проектних робіт

Проектування систем вентиляції та кондиціонування ведеться в основному в два етапи:

1-й етап — проект ТЕО (техніко-економічне обґрунтування). На цій стадії проектування за укрупненими показниками виробляють вибір техніко-економічного обгрунтування типу системи. Визначають технічні площі для установки цього устаткування. У першому наближенні визначають основні характеристики системи: продуктивність по повітрю, холоду і тепла, тип і кількість центральних або автономних кондиціонерів, їх розташування, тип і витрата тепло- і холодоносіїв, тип і кількість холодильних машин, насосів, електрообладнання встановленої потужності, маси системи. При цьому встановлюють попередню вартість системи. Розробляють принципову (попередню) схему системи. Після затвердження замовником ТЕО розробляють робочий проект — це найбільш відповідальна стадія проектування.

2-й етап — робочий проект розробляється на підставі будівельних планувань, теплотехнічних характеристик будівельних конструкцій і технологічного (детального із специфікацією) завдання. Проводять розрахунок тепло-вологовиділення і на його підставі розрахунок повітрообміну для кожного приміщення, що забезпечує необхідні параметри. Підбирають устаткування (з визначенням всіх його характеристик), що забезпечує необхідний повітрообмін і втрати напору в мережі. Остаточно вибирають тип і принципову схему системи. Визначають характеристики обраної системи.

Викреслюють плани з нанесенням обладнання і розводкою мереж повітроводів і трубопроводів.

Далі креслять аксонометричні схеми мереж повітроводів і трубопроводів. Виконують аеродинамічні і гідравлічні розрахунки. Визначають рівень шуму. Заповнюють специфікації по обладнанню, матеріалами, арматурі і т. Д. З зазначенням фірми-виробника і вартості. Після узгодження замовником проекту в СЕС і пожежної інспекції, якщо є зауваження щодо проекту, вносять корективи. На основі цієї документації виробляють замовлення обладнання.

На цьому стадія проектування закінчується.

Робочі креслення передаються монтажникам на об’єкт. Після закінчення монтажних робіт вони монтуються організаціями , складаються виконавчі креслення і виконавча сертифікація. Проектування ведеться з урахуванням норм, видів обладнання, що існують на ринку, а також побажань і можливостей бюджету замовника.

Закінчите з будинком — переходите до настільки ж ретельному проектування «надвірних будівель». Вся ця робота іноді триває цілий рік, а з урахуванням неминучих перерв — життя є життя , і більше. Але зате в результаті ви отримаєте комплект документів і, передавши їх будь-якої серйозної будівельної компанії, швидше за все знайдете будинок, який вам дійсно доведеться до душі.

Проектування системи опалення

Система радіаторного опалення.

Робота зі створення системи опалення ділиться на наступні етапи: проектування, комплектація, монтаж, пуск і налагодження, навчання замовника користуванню. Перший — проектування. На цьому етапі фахівці закладають основні технічні рішення відповідно до побажань замовника. Непрофесійно прийняті рішення можуть спочатку привести до того, що система опалення не виконуватиме свою головну функцію — створювати тепловий комфорт в приміщенні. При проектуванні визначається, якою буде конструкція системи опалення. На цьому ж етапі приймається рішення про матеріали, з яких буде виконана система опалення, який тип опалювальних приладів буде застосований. Буває, що замовник на це не звертає уваги, замовляє проект котеджу в цілому, де опалення є окремим розділом, який виконаний з якимись «віртуальними» трубами і опалювальними приладами, а потім вже вибирають конкретного постачальника. Тут є два моменти на які потрібно звернути увагу. По-перше, цей «віртуальний» проект робиться не безкоштовно, кожен конкретний підрядник все одно візьме оплату за переробку проекту під своє обладнання, по-друге, кожен вид матеріалів вимагає особливої ​​трасування, має свої діаметри, радіуси вигину і т.п., і адаптувати проект буде складно, з погіршенням кінцевого результату.

Дуже важливим фактором є узгодження проекту опалення з проектом інших частин: архітектурної, будівельної, проектом електрики, аж до розстановки меблів в приміщеннях. І ще важливіше після узгодження всіх суміжників не відступати від прийнятих рішень. Нижче перераховані найбільш часто зустрічаються наслідки відступів від проекту:

  • Опалювальні прилади по висоті не поміщаються під вікнами — це означає, що рівень «чистої підлоги» в реальності виявився вищим проектного;
  • Щоб провести вертикальні і горизонтальні ділянки магістральних трубопроводів, необхідні прорізи, отвори і канали в несучих конструкціях будинку, що призведе до ослаблення його міцності — це наслідки або неузгодженості будівельної частини, або проекту опалення
  • При монтажі виявляється, що в місцях проходження трубопроводів повинні знаходитися електричні кабелі, електрощити, повітроводи вентиляції і т.п. — Це результат неузгодженості проекту із суміжниками.

На практиці, вихід із ситуації за місцем можна знайти, але в кінцевому рахунку, результат буде гірше планованого.

Котельня для котеджа

Першим кроком в роботі над котельнею є визначення її потужності. Зазвичай в котеджі потрібне опалення, приготування гарячої води, підігрів води в басейні і вентиляція. Кількість тепла, яке потрібне для опалення, залежить від багатьох факторів: матеріали, з яких виконані зовнішні стіни, вікна, підлога, покрівля і їх товщина, бажана Вами температура в приміщеннях. Застосовувані будівельні матеріали по теплозахисних властивостях повинні бути не гірше, ніж ті, що закладені в проект. Тому при покупці будівельних матеріалів (цегли, піноблоків, теплоізоляції, вікон і дверей) вимагайте сертифікати, що підтверджують їх опір теплопередачі. В іншому випадку, реальне навантаження на опалення може бути більше розрахункової і привести до «недогріву», який, на жаль, позначиться не при пуску, а тільки при настанні сильних холодів. Навантаження на приготування гарячої води залежить, по-перше, від того скільки людина буде проживати в котеджі, по-друге — від кількості мийок, умивальників, душових, ванн, які в теплотехніці трохи сухо називаються водорозбірними точками. Якщо у Вашому котеджі буде встановлена ​​система механічної вентиляції, навантаження на неї повинна надати фірма, яка буде здійснювати поставку і монтаж цієї системи. Крім того, важливо знати, з якою температурою їм буде потрібний теплоносій в різних режимах: зимовий, перехідний і літній. Якщо Ви плануєте обладнати Ваш будинок басейном, то від фірми, яка спеціалізується на проектуванні, монтажі та експлуатації басейнів, також будуть потрібні дані про потреби в теплі. При цьому важливо знати, скільки тепла потрібно для басейну в режимі первинного розігріву і в режимі подальшої підтримки температури води.

Коли є всі дані по навантаженнях, починається наступний етап — підбір обладнання та проектування. Доцільнішим буде встановлення одного або двох котлів, чий вид автоматики найкращий в даному випадку, яку кількість та які потрібно встановити насоси, арматури і т.п. Після цього можна сказати, яка площа приміщення повинна бути і прив’язати обладнання до існуючого приміщення. Важливо знати: якщо просто поставити поруч (як на складі) все обладнання котельні, воно займе менше місця, ніж в змонтованому вигляді. Це пояснюється тим, що є регламентовані державними нормами підходи до казанів, а також, що не регламентуються, але необхідні проходи для обслуговування допоміжного обладнання. При проектуванні архітектурно-планувальної частини котеджу необхідно передбачити достатнє приміщення для котельні.

Коли обладнання вибрано і «вписано» в приміщення котельні, проектуються трубопроводи (трубна обв’язка), а також електрична частина, в якій вказується: скільки і яких кабелів потрібно підвести до казанів, насосів, автоматиці і як їх прокласти. Це дуже важливий розділ проекту, але про нього часто забувають.

Система підлогового опалення

Опаленням в підлозі слугує трубопровід, розміщений по всій поверхні опалювального приміщення, закладений всередині бетонної стяжки. Тепла підлога створює ідеальний для людини розподіл температур по висоті приміщення, коли найвища температура зберігається в нижній частині приміщення. Іншими словами, «ноги в теплі, а голова в холоді». Робота зі створення системи теплої підлоги так само, як і по радіаторної, починається з проектування.

Важливо знати! У нашій кліматичній зоні (помірно континентальний клімат) в більшості випадків неможливо створити комфортну температуру тільки теплою підлогою. Його необхідно поєднувати з системою радіаторного опалення.

Система опалення теплою підлогою має ряд відмінностей від системи радіаторного опалення: Низька температура нагрітої поверхні 28-35 ° С, в залежності від призначення приміщення (28 ° С для житлових приміщень, 35 ° С для санвузлів, басейнів); Велика протяжність труб, з яких укладаються змійовики;

На звичайному радіаторі регулювання температури здійснюється термостат-вентилем, який встановлений безпосередньо на радіаторі і безпосередньо на нього впливає. Регулювання теплої підлоги трохи складніше: датчик температури встановлюється в приміщенні, в якому є тепла підлога, — а регулюючий клапан, винесений в колекторний шафа, зазвичай знаходиться за межами приміщення, що обігрівається. У підсумку потрібна додаткова електрична проводка. Температура теплоносія, що подається в підлогу, найнижча в порівнянні з радіаторним опаленням, вентиляцією. І в той же час необхідно забезпечити задані температурні параметри.

Важливо знати! Тепла підлога «з’їдає» більше висоти приміщення, ніж радіаторне опалення. При проектуванні будівельної частини котеджу обов’язково потрібно враховувати товщину конструкції підлоги. Інакше це може призвести до того, що не вийде отримати бажану висоту приміщень. Або доведеться за місцем підвищувати позначку «чистої статі», що призведе до непропорційно низькою висоті підвіконь і складності розміщення під ними радіаторів.

Проектування електропостачання

До проектування електропостачання потрібно підійти серйозно Проектування електропостачання починається з аналізу можливих споживачів, вивчення можливих варіантів підключення будівлі до джерел електроенергії. На цій стадії важливо точно розрахувати можливе споживання електрики користувачами, причому з урахуванням перспективи розвитку об’єкта. Інакше, в майбутньому можна зіткнутися з неприємними ситуаціями, коли нове обладнання перевантажує існуючу енергосистему.

Крім того, важливим етапом є вибір обладнання для енергосистеми. На даний момент на ринку представлено обладнання більшості провідних світових виробників. Це досить специфічна інформація, тому ми рекомендуємо залишити цей етап проектування електропостачання на совісті фірми-проектувальника. Зрештою, Адже вам не важливо, чиє обладнання стоїть у Вас в будинку, Вам важливо, щоб воно працювало так, як потрібно.

Завдяки високій конкуренції на ринку проектування електропостачання, слід вибрати гідного проектувальника який зазвичай не складає великих труднощів. Питаннями розробки нових методик проектування електропостачання постійно займається кілька науково-дослідних інститутів, що дає можливість якісно розвивати сучасну енергосистему держави.

Професійно виконаний електропроект буде гарантією бездоганної роботи електрообладнання на довгі роки. Тільки кваліфіковані фахівці можуть бездоганно виконати все проектування електропостачання, дотримуючись техніки безпеки, і виключаючи можливість виникнення непередбачених витрат.

Склад проекту електропостачання

Проект системи електропостачання включає в себе:

  • Загальні дані;
  • Пояснювальну записку;
  • Розрахунки і плани живлячих мереж і водно-розподільних електричних щитів;
  • Результати розрахунків навантажень споживачів електроенергії;
  • Розрахунки і плани контуру заземлення;
  • Плани розташування електрообладнання і трас проходження кабелів;
  • Розрахунки і схеми систем аварійного електропостачання;
  • Специфікації електрообладнання.

Розрахункова частина проекту електропостачання

Розрахункова частина проекту електропостачання включає:

  • Розрахунок електричної мережі по допустимій втраті напруги;
  • Розрахунок водно-розподільчої мережі;
  • Розрахунок системи заземлення;
  • Розрахунок дизельного і стабілізованого електроживлення;
  • Розрахунок струмів короткого замикання.

Графічна частина проекту електропостачання

Графічна частина проекту електропостачання складається з поверхових планів з нанесеними на них елементами системи електропостачання:

  • Силовими і слабкострумовими трасами кабелів;
  • Електричними розетками;
  • Лініями внутрішнього і архітектурного електроосвітлення;
  • Контуром заземлення;
  • Розподільними електричними щитами;
  • Дизель-генераторними установками і джерелами стабілізованого електроживлення;
  • Електроустановками та іншими електротехнічними пристроями.

У проекті електропостачання вказується те, як підключити силове обладнання системи вентиляції і кондиціонування, електрообладнання агрегатів опалення і гарячого водопостачання, обладнання очисних споруд, зовнішнього освітлення і електропостачання лазень, барбекю, гаража, а також іншого побутового електрообладнання великої електричної потужності.

Проектування слабкострумових систем

Слабкострумні мережі на сьогоднішній день присутні практично в будь-якій будівлі і з кожним роком їх обсяг і складність зростають. Слабкострумні системи — будучи невід’ємною частиною будь-якої будівлі, багато в чому визначають якість життєзабезпечення і комфортності роботи та проживання.

Як правило, про «слаботочка» — згадують в кінці будівництва об’єкта або зовсім після його завершення. Прийнято вважати, що головне для здачі об’єкта — побудувати стіни, пустити воду, опалення, запустити світло, а монтаж слаботочки можна залишити на потім. Але грамотний монтаж слабкострумових мереж повинен вестися одночасно з іншими внутрішніми інженерними системами, тільки в цьому випадку слабкострумове обладнання можна встановити більш комфортно і безпечно.

Плануючи монтаж слабкострумових систем необхідно розробити — проект слаботочки. З грамотним розміщенням таких вузлів як: слабкострумовий щит (слабкострумовий щиток), слабкострумові реле, слабкострумові розетки і т.д. А так само необхідно з граничною акуратністю провести слабкострумовий провід за спеціальними стояками.

Кожна сучасна людина бажає насолоджуватися послугами ефірного і супутникового телебачення, мережею Інтернет, телефонною мережею. Щоб слабкострумові мережі служили Вашим потребам довго і безперебійно, необхідно довірити проекту спеціалізованої організації. Фахівці мають величезний досвід в проектуванні слабкострумових систем. Перш ніж виконати проект, співробітники виїжджають на об’єкт для його обстеження. Після обстеження об’єкта, із замовником укладається договір на виконання проекту слабкострумових систем. Дуже важливо виконати монтаж слабкострумових систем одночасно з монтажем інших інженерних мереж. Тому, потрібно заздалегідь потурбуватися про замовлення проекту слабкострумових систем. Фахівці грамотно запроектують і зроблять монтаж магістральної і розподільної кабельної мережі, локальної обчислювальної мережі. Також, виконають розрахунок і зроблять прокладку кабелів системи доступу до телефонної мережі зв’язку та мережі Інтернет, системи прийому і розподілу ефірного і супутникового ТБ. Якісна прокладка слабкострумових систем підвищує рівень безпеки і здоров’я людей, що знаходяться в приміщенні. Тому, Вам слід звернутися в організацію з великим досвідом проектування та монтажу слабкострумових систем.

Ви можете замовити проект систем охоронно-пожежної сигналізації (ОПС). Оснащення об’єкту системою охоронної сигналізації та системою пожежної безпеки значно підвищує рівень його охорони та безпеки. Встановивши системи охоронно-пожежної сигналізації (ОПС), Ви уникнете несанкціоноване проникнення зловмисників і виникнення пожежі. Системи пожежної безпеки виявляють вогнище пожежі і виконують його автоматичне пожежогасіння.

При установці системи охоронної сигналізації та системи пожежної сигналізації, контроль над ними здійснюється з однієї контрольної панелі. Системи працюють автономно, але управляються як єдине ціле, що підвищує ефективність охорони і безпеки об’єкта. При виникненні пожежі в приміщенні, система пожежної сигналізації, за допомогою датчиків пожежної сигналізації, формує сигнал тривоги і передає його на контрольну панель. Після чого, включається автоматичне пожежогасіння. Система охоронної сигналізації, при проникненні на об’єкт зловмисника, оповіщає охоронні органи власника будівлі, фіксує дату і час проникнення.

Слабкострумні мережі присутні в будь-якій будівлі і з кожним роком їх обсяг і складність зростають. Будучи невід’ємною частиною будь-якої будівлі, слабкострумові системи багато в чому визначають якість життєзабезпечення на довгі роки.

Проектування водопостачання та каналізації

Технічні умови на підключення до вуличних інженерних мереж, одержувані в організації, що експлуатує дані мережі;

Плани котеджу із зазначенням місць розташування сантехнічних приладів та іншого обладнання, що вимагає підключення до інженерних мереж;

Ситуаційний план ділянки із зазначенням трас вуличних інженерних мереж, що отримується в організації, що експлуатує дані мережі;

Довідка про інженерно-геологічну будову грунтів, а також в топографічний план ділянки (можна отримати в місцевому управлінні архітектури);

Лист районного ЦГСЕН про спосіб відведення стічних вод від котеджів.

Найчастіше буває так, що поблизу проектованого (побудованого) котеджу немає централізованих мереж водопостачання. У цьому випадку джерелом водопостачання може служити артезіанська свердловина. В даний час діє ряд спеціалізованих організацій, що займаються проектуванням, узгодженням і бурінням артскважин. В разі необхідності влаштування водопостачання свердловини ми рекомендуємо безпосередньо звертатися до цих організацій, що заощадить Ваші кошти.

При влаштуванні автономного водопостачання в комплект документів вихідних даних слід докласти хімічний аналіз води підземних вод, щоб фахівці змогли здійснити підбір обладнання водопідготовки.

Архітектурне проектування

Включає в себе розробку ескізних та робочих проектів на будівництво, реконструкцію, інжинірингові послуги з супроводу та погодження проектної документації

Склад, вартість робіт і термін виконання

I етап — Концепція забудови, Передпроектні пропозиції (буклет або ескізний проект)

Буклет, ескізний проект — розробка архітектурного об’ємно-просторового рішення і техніко-економічних показників. Візуалізація є попередньою стадією проектування концептуально визначальних вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, конструктивних, екологічних та функціональних рішень об’єкта.

Архітектурно-планувальні рішення:

  • Пояснювальна записка з техніко-економічними показниками і обгрунтуваннями прийнятих рішень.
  • Ситуаційний план М 1: 2000 з прилеглими територіями.
  • Схема генерального плану М 1: 500.
  • Транспортна схема.
  • Плани.
  • Розрізи.
  • Фасади.
  • Візуалізація.

II етап — Стадія «Проект». Робочий проект представляє собою комплект документації необхідної для узгодження і затвердження з відповідними інстанціями та службами і подальшого будівництва в обсязі необхідному для успішного виконання робіт на об’єкті.

1. Генеральний план і транспорт

  • Пояснювальна записка,
  • ситуаційний план,
  • генеральний план,
  • Проект вертикального планування,
  • Проект благоустрою та озеленення,
  • Схема руху транспорту і пішоходів.

2. Архітектурно-будівельна частина

  • Пояснювальна записка включає, в тому числі протипожежні заходи та заходи для маломобільних відвідувачів,
  • Плани поверхів,
  • Розрізи,
  • Фасади, включаючи колірні рішення.

3. Конструктивна частина

  • Пояснювальна записка,
  • Основні схеми і вузли.

4. Інженерна частина Основні схеми і пояснювальні записки по розділах:

  • Опалення, вентиляція;
  • Електроосвітлення, електрообладнання;
  • Водопровід, каналізація;
  • Слабкострумові системи, автоматизація;
  • Протипожежні системи.

5. Проект організації будівництва в т.ч. будгенплан на підготовчий і основний періоди.

III етап — «Робоча документація» Виконується на підставі узгодженої стадії «Проект» в повному обсязі, відповідно до діючих СниП. Робота проектувальників включає в себе:

  • Розробку концепції об’єкту (відповідно до завдання на проектування: об’ємно-планувальні рішення, загальні рішення інтер’єрів, містобудівні рішення);
  • Розробку початкової стадії проектування (ескізний проект, передпроектну пропозицію) з урахуванням вимог Замовника;
  • Визначення початкової вартості стадій проектування, а також самого будівництва об’єкта;
  • Узгодження із Замовником технічного завдання на проектування, а також досягнення компромісу по обробних і конструктивних матеріалах;
  • Збір вихідних даних на проектування, забезпечення необхідних технічних умов;
  • Розробку наступної стадії проектування (проект — робочий проект);
  • Узгодження проекту в необхідних інстанціях: проходження Містобудівної ради, державної експертизи;
  • Зняття зауважень при узгодженні, враховуючи відповідні коригування;
  • Розробку робочої документації (у разі якщо попередня стадія — проект);
  • Проходження робочої документації держекспертизи (якщо необхідно);
  • Виконання кошторисної документації;
  • Здійснення авторського і технологічного нагляду на об’єкті;
  • Передачу всієї проектної документації Замовникові.

Дизайн будинків і інтер’єру

Дизайн зовнішнього вигляду будівлі і його обробки невід’ємна частина проекту будь-якої будівлі, будинку. Дизайн-проект — це комплект документів, розроблених в ході проектних робіт відповідно до технічного завдання.

Дизайн-проект — основоположна складова в проектуванні і створенні будь-якого об’єкта. Він дає повне уявлення як проектувальнику, так і замовнику про задумки і рішеннях до початку будівельних і оздоблювальних робіт, як буде виглядати екстер’єр та інтер’єр після реконструкції.

У робочу частину дизайн — проекту входять креслення, схеми, по можливості малюнки — 3D моделі, в яких можна донести до замовника максимум інформації та надати повний остаточний варіант об’єкта з усіма колірними рішеннями, а також матеріалами. За кресленнями і схемами дизайн — проекту завжди можна швидко і точно визначити місце розташування прихованих інженерних комунікацій і елементів конструкцій.

Дизайн інтер’єра

Дизайн інтер’єру дитячої. Інтер’єр — один з основних критеріїв, за якими людина вибирає собі житло.

В даний час на будівельному ринку існує величезний достаток матеріалів і аксесуарів. І часом при виборі того чи іншого стилю починають розбігатися очі, перш за все через незнання теми як такої. І для цього існують люди зі спеціалізованою освітою, що мають великий досвід в оформленні дизайну інтер’єрів.

Крім того, мають широкі знання в галузі дизайну інтер’єрів: добре знають матеріали і легко орієнтуються в можливостях їх застосувань, мають широку базу постачальників комплектуючих і аксесуарів.

Тим більше, що у більшості забезпечених людей на все це просто немає часу і вони намагаються знайти професіоналів, які позбавлять їх від головного болю і в найкоротші терміни зроблять їм повний пакет послуг по дизайну інтер’єрів. Обрана компанія повинна взяти на себе здійснення всіх етапів дизайну інтер’єру.

  • Розробка дизайн — ідеї вашого проекту.
  • Попередній дизайн інтер’єру.
  • Оформлення пакету документів.
  • Дизайн і підбір матеріалів та аксесуарів.
  • Розробка і дизайн меблів за індивідуальними ескізами.

Дизайн інтер’єру квартир

Ділиться на 4 етапи.

1-й етап: Передпроектна пропозиція. Попередній план перепланування.

2-й етап: Планувальні рішення.

Планувальний етап включає:

  • Виконання обмірів об’єкта, зняття вимірів існуючої конфігурації стін;
  • Аналіз особливостей об’єкта;
  • Функціональне зонування приміщень;
  • Розробка варіантів планувального рішення (план стінових перегородок, план розміщення меблів і устаткування, експлікація приміщень);
  • Формування робочої документації по переплануванню.

3-й етап: Стильові рішення. Об’ємне моделювання приміщень.

Після затвердження плану приступають до розробки об’ємно-графічних і кольорово-фактурних варіантів художнього рішення функціональних зон, також до розробки колеровочної таблиці з урахуванням побажань замовника. Обговорюючи готові ескізи, замовник вибирає найбільш прийнятний варіант. Далі йде більш детальне опрацювання ескізу до повного його відповідності з поданням замовника.

Стильовий етап включає:

  • Об’ємне моделювання приміщень;
  • Розробка принципових варіантів художнього рішення;
  • Детальне опрацювання затверджених стильових рішень.

4-й етап: Технологічні рішення В ході даного етапу розробляється робоча документація яка необхідна для реалізації проекту.

Технологічний етап включає розробку:

  • Плану підлоги;
  • Плану стель;
  • Плану розміщення користувацького електрообладнання (розміщення розеток, електровиводів і висновків слабкострумових мереж);
  • Плану розташування освітлювальних приладів;
  • Плану водопостачання і каналізації;
  • Принципової схеми кондиціонування і вентиляції;
  • Креслень конструктивних елементів, розробка архітектурних елементів оформлення;
  • Планів розрізів, перетинів і вузлів, розгорток стін і конструкцій необхідних для реалізації рішень, закладених на стильовому етапі;
  • Відомості оздоблювальних матеріалів (зведена карта обробки)

Ландшафтний дизайн

Ескіз ландшафту території Ландшафтний дизайн — особливий вид діяльності, спрямований на створення штучного середовища для життєдіяльності людини шляхом активного використання природних компонентів (рельєф, вода, рослинність і т. Д.), Найважливіший елемент благоустрою території. Це не просто пристрій штучних водойм, альпійських гірок, альтанок, містків і доріжок, — це ключ до гармонії на прибудинковій території Вашого заміського будинку. Це творчий вид діяльності, і займатися ним може людина, обдарована здібностями створювати шедеври, або людина з вищою спеціальною освітою та мають багатий досвід в проектуванні ландшафтного дизайну.

Дизайн малих архітектурних форм

Якщо Ви хочете побудувати на своїй ділянці господарську споруду, стайню, лазню, спортивна споруда, альтанку, лави і ліхтарі — то все це називається, «малі архітектурні форми».

Фен Шуй

Термін «фен-шуй», яким позначається стародавнє мистецтво жити в повній енергетичній гармонії з собою і навколишнім світом, складається з двох ієрогліфів: «фен» і «шуй». Відповідно в перекладі з китайської «вітер» і «вода». Класичний фен-шуй, що практикується на високому рівні, тонкий і повністю непомітний. Мета фен-шуя — активізувати природні енергії оточення таким чином, щоб вони стали доброчинні, продуктивні для мешканців будинку. І ця мета не полягає в перетворенні вашого будинку в китайський ресторан, і вже явно не має на увазі ідею дивного створення інтер’єру.

«Теорія розміщення предметів» робить з людей параноїків і породжує до предмету невиправдану віру і надію. А класичний фен-шуй працює з природними енергіями оточення. Люди, які розуміють під фен-шуєм розміщення предметів, стають в прямому сенсі відомі цими об’єктами — їх віра немов укладає в капсулу їх успіхи і провали. Це сприяє забобонам і обмежує розум. Фен-шуй — це серйозна система, що вивчає енергії і працює з ними. Енергії ці НЕ одухотворені, вони не вміють читати, та не підлаштовуються під наш настрій або віру в прикмети.

У кожному будинку є зони, які можуть вплинути на життя якимось конкретним чином і які можна посилити або нейтралізувати. Але, по-перше, вони змінюються щороку, оскільки ці зони енергетичні, а енергія не стоїть на місці, і, по-друге, деякі з них вираховуються суворо індивідуально.

Вода: будь-які предмети синього або чорного кольору, а також фонтанчики, водоспади, акваріуми, вазочки з водою.

Дерево — рослини, дерев’яні статуетки.

Земля — ​​глиняні предмети, керамічні вироби, кахель камені, мінерали, кристали.

Вогонь — вироби червоного кольору. Сюди входять навіть обігрівачі, а також свічки — але тільки якщо ви їх часто запалюєте, тому що самі по собі воскові вироби не несуть енергію вогню.

Метал — будь-які металеві предмети.

Потрібно стежити за тим, щоб вищеперелічене було присутнє в будинку в міру, адже явна перевага в кімнаті однієї зі стихій теж недобре.

Фундамент

Фундамент, — впевнений, що це слово на слуху у кожного, але офіційні характеристики наступні : від (лат. Fundamentum) це будівельна несуча конструкція, частина будівлі, споруди, яка сприймає всі навантаження від верхніх конструкцій і розподіляє їх по основі на якій розташовується. Як правило, виготовляються з бетону, каменю або дерева.

Для будівництва будинків застосовуються стрічкові, склянки, стовпчасті, пальові і плитні фундаменти. Вони бувають збірні , монолітні і збірно-монолітні. Детальніше про види фундаментів у цій статті нижче.

Вибір фундаменту залежить від сейсмічності місцевості, грунту і від архітектурних рішень. Перш ніж поговоримо про типи та види фундаментів, ознайомтесь від яких факторів їхній вибір залежить а саме одного із них це грунти. А види грунтів при будівництві зустрічаються слідуючі.

Грунти можна умовно підрозділити на:

  • погані (лісовий грунт, садові й болотна земля);
  • задовільні (глина, суглинки, пісок, гравій);
  • хороші для будівництва (недоторканий піщаний і гравійний грунт, зовсім незайманий скелястий грунт (товщиною більше метра)).

Глинисті види грунтів — розповсюджений вид середньої смуги. Вони мають пластичність у вологому стані, здатністю стиску – ростиску й спучування при замерзанні.

Супесь і суглинок – це проміжні види глинистих грунтів, що перебувають між піщаними й глинистими грунтами. При змісті 10-30% глини в грунті – це суглинні грунти, а при меншому – супесні грунти. Супеси мають підвиди грунтів – піщано-глинисті пливуни, розріджені водою особливі дрібнозернисті грунти, небезпечні своєї плинністю.

Ліссовидний грунт – це підвид глинистого грунту, пориста структура жовтуватого кольору, з перевагою пилових часток. Цей вид грунту стійкий у сухому стані за рахунок структурних зв’язків. При зволоженні зв’язку руйнуються, і грунт просідає під навантаженням. Особливістю ліссовидного грунту є наявність пор, здатних до водопроникненню.

Скельні грунти — найбільш міцн, що витримує високе навантаження за рахунок структурних кристалічних зв’язків вид грунту. Цей вид грунту не просідає й не розмивається, залягаючи глибоким масивом. Вони бувають цільними масивами вивержених порід, або осадовими шаруватими породами з пісковиковими, вапняними й сланцевими з’єднаннями. Для проведення будівельних робіт скельні грунти досить важкі.

Насипні грунти – це штучно створені при засипанні ярів, водойм грунти, небезпечні своєї неоднорідною структурою, нерівномірністю стиску. У будь-якому місці земної поверхні перебуває водонесущий шар. Рівні залягання грунтових вод різні. Грунтові води майже ніколи не замерзають. При близькому заляганні грунтової води до поверхні для осушення ділянок і захисту фундаментів будов необхідна дренажна система.

Перед будівництвом фундаменту потрібен проект, а він повинен опиратися не тільки від навантаження яке буде нести, але як ми вже сказали й від виду грунту місцевості де буде будуватися. Отож першими на будівельному майданчику побувають геологи де з допомогою спеціальної бурильної машини візьмуть грунт на аналіз. На заключеннях інженерно-геологічних досліджень, та інших технічних вимого архітектор зробить проект фундаменту. Тож компанія «термохаус» акцентує увагу що будівництво починаеться з проекту. А розробка проектів будівництва — це першочергова, вимагаюча максимальної відповідальності стадія, в процесі зведення споруди. На стадії проектування стає очевидною головна концепція будівництва, визначаються способи і технологічні особливості здійснення будівельних робіт, з’ясовуються конкретні обставини, здатні вплинути на заплановане протягом процесу будівництва, і призначаються терміни зведення об’єкта. Крім того, розробка проектів будівництва дає можливість розрахувати потрібну кількість будівельних матеріалів, інструментів тощо, і визначити обсяги фінансових вкладень, які будуть потрібні в процесі будівництва.

Розділемо фундаменти на типи:

  • стрічкові
  • монолітний стрічковий
  • збірнострічкові
  • стовпчасті
  • монолітні стовпчасті
  • збірні стовпчасті фундаменти
  • бутові
  • цегляні
  • плитні
  • пальові фундаменти

Стрічкові фундаменти в індивідуальному житловому будівництві застосовують найчастіше. Вони виконані з бетону або залізобетону, мають по всьому периметру однакову товщину і точь-в-точь повторюють обриси несучих стін будівлі. Стрічкові фундаменти зводять під будівлі, що мають важкі кам’яні, цегляні, бетонні, керамзитобетонні і шлакобетонові стіни. Його закладають під всі несучі стіни споруди, що вимагає виконання певного обсягу земляних робіт і тягне за собою додаткові витрати будівельних матеріалів (в порівнянні, наприклад, з столбчатим фундаментом). Однак якщо під будинком планується підвал, теплі підпілля, цокольний поверх або гараж, тоді стрічковий фундамент — це саме те, що вам потрібно.

Монолітний стрічковий фундамент

Як вже йшлося на початку цієї статті стрічкові фундаменти поділяють на монолітні та монолітні збірні.

При зведенні монолітних стрічкових фундаментів викопую в ручну або екскаватором траншею необхідної ширини для пристрою фундаменту (зазвичай фундаменти роблять шириною від 40 до 80 см). Ширина траншеї повинна бути більше по ширині, ніж сам фундамент, приблизно на 10 см з кожного боку. Це необхідно для пристрою в траншеї опалубки, в якій буде зроблена армоване обв’язування, і в яку буде укладатися бетонна суміш згідно проекту.

Головні переваги монолітних стрічкових фундаментів полягають в тому, що такий фундамент може витримувати великі навантаження і використовується для зведення будівель абсолютно будь-якої форми.

Вартість його на сьогоднішній день досить висока (за 1 пог. М такого фундаменту шириною в один блок, з усіма матеріалами і роботою доведеться викласти близько 320 $).

Збірний стрічковий фундамент

Збірні стрічкові фундаменти являють собою з’єднані бетонні або залізобетонні блоки, які укладають на розчин і стягують міцною сталевою дротом. Такий фундамент не просто зводиться швидкими темпами, але і є дуже міцним. Експлуатаційний термін збірного стрічкового фундаменту становить близько 150 років. Вартість його на сьогоднішній день досить висока (за 1 пог. М такого фундаменту шириною в один блок, з усіма матеріалами і роботою доведеться викласти близько 200 $).

Для споруд, що мають підвал, збірні стрічкові фундаменти є менш доцільними. Це пов’язано з тим, що наявність вертикальних і горизонтальних швів знижує їх водонепроникність, а пристрій додаткової гідроізоляції, як ви розумієте, тягне за собою і додаткові витрати. Також економічно не виправдане зведення стрічкових фундаментів на рухливих глибокопромерзаючих грунтах, оскільки це значно збільшує обсяг земляних робіт.

Збірні стрічкові фундаменти придатні в основному для зведення споруд найпростіших форм, оскільки для втілення складних архітектурних задумів блоки стандартних розмірів необхідно буде обрізати.

Тому зведення стрічкових фундаментів виправдано при будівництві будинків, що мають більше одного поверху (за винятком зведення стін будинків з штучних матеріалів — цегла, ж / б панелі і т.п.), а також будинків, що мають глибокий підвал, призначений, наприклад, для басейну , сауни або паркінгу.

Стовпчасті фундаменти.

Наступний вид фундаментів — стовпчасті, основними конструктивними елементами яких логічно є стовпи. Витрата матеріалу на пристрій даного виду фундаменту, так само як і трудові витрати, в 1,5, а то і 2 рази нижче, ніж при зведенні стрічкового фундаменту. Саме стовпчастий фундамент — ідеальний вибір для будівництва котеджів, в яких не передбачений підвал, а стіни — легкі брущаті, рубані, каркасні або панельні.

При зведенні стовпчастих фундаментів стовпи ставлять під всі кути зовнішніх стін будівлі, під перетинами внутрішніх стін із зовнішніми і між собою. Стовпи встановлюють по всьому периметру будівлі з певним розміром кроку (від 1,2 до 2,5 м — в залежності від передбачуваного навантаження на сам фундамент), а зверху укладають обв’язувальні балки. При відстані між окремо розташованими стовпчатим фундаментами більше 2,5-3 м поверху необхідно укладати масивні металеві або залізобетонні рандбалки.

Мінімальний перетин стовпів визначає матеріал, з якого вони виготовлені. Так, бетонні, бутобетоні, а також стовпи з буту-плитняку мають перетин 40 см, кладка з природного каменю — 60 см, цегляні стовпи, встановлені вище рівня землі, мають перетин 38 см (в разі перев’язки з забиркою — 25см).

Стовпчасті фундаменти поділяють на монолітні та збірні.

Монолітні стовпчасті фундаменти рекомендується використовувати в грунтах, де рівень грунтових вод залягає на глибині більше 1 метра від рівня поверхні грунту, тобто при відсутності в пробуреної свердловини води.

Для пристрою монолітного стовпчастого фундаменту викопують вручну ями або за допомогою спеціальної бурової техніки бурять отвори в землі. Стовп фундаменту повинен обов’язково мати армуючу обв’язку, як показано на фото.

Армоване обв’язування необхідно для того, щоб стовп не розірвало при сезонних переміщеннях грунту. Так само при влаштуванні монолітного стовпчастого фундаменту обов’язкове опалубка — вона може бути різною за формою, квадратної або круглої. Але між опалубкою і стінками ями необхідний зазор не менше 10 см, в який після знімання опалубки буде засипатися пісок або дрібний гравій — щоб уникнути впливу переміщень грунту на стовп фундаменту. Ми зазвичай використовуємо за опалубку азбестові циметні труби з зовні додатково оброблені бітумною гідроізоляцією, що створює додаткову гідроізоляцію, а за своєї гладкої та круглої форми грунти при витисканні не мають хорошого щеплення.

Збірні стовпчасті фундаменти призначені для установки на сирих і заболочених ділянках, де є неможливим зведення як дерев’яних, так і кам’яних конструкцій. Такі фундаменти готують заздалегідь на будівельному майданчику. Вони являють собою виконані із залізобетону стовпи, з’єднані з опорною плитою. Арматурою служить дріт або металеві стрижні. Однак стовпчасті фундаменти не підходять для будинків, що мають підвал або цокольний поверх. Чи не використовують їх і на ділянках, що мають нерівну рельєфну поверхню, так як вони можуть бути раптово перекинуті бічним тиском грунту.

На сьогоднішній день найбільш дешевим варіантом фундаменту є саме стовпчастий. Такий фундамент особливо ефективний на рухливих грунтах при їх глибокому промерзанні. При цьому, стовпчасті фундаменти погано зарекомендували себе на рухомих грунтах: вони не володіють достатньою стійкістю до перекидання. Щоб уникнути руйнування фундаменту і всієї конструкції будинку, на рухомих грунтах не рекомендується пристрій стовпчастих фундаментів.

Крім того, при зведенні стовпчастих фундаментів неминучі труднощі з пристроєм цоколя. Так, при будівництві стрічкових фундаментів цоколь утворюється сам собою і служить як би їх продовженням.

А при зведенні стовпчастих фундаментів необхідно пристрій бетонної перемички між стовпами фундаменту. Для цього необхідно вирівняти поверхню грунту між стовпами (на ширину стовпів), встановити опалубку, стінки якої повинні мати висоту не менше 40 см від поверхні грунту, зробити армуючі обв’язку і заповнити простір в опалубці бетоном, а це досить трудомісткий процес.

Матеріалом виготовлення для стовпчастого фундаменту служать:

  • бутовий камінь
  • бутобетон
  • бетонні блоки
  • керамічний цегла-залізняк і т.д.

Професійні будівельники точно знають, що якщо фундамент будівлі закладено з порушенням норм і правил, то зведений на ній будинок не відповідатиме сучасним заходам безпеки, оскільки стіни його можуть покоситися і покритися тріщинами, що загрожує неминучим руйнуванням всієї будівлі. Тому на сьогоднішній день при влаштуванні фундаменту використовують такі матеріали, як бетон, бутовий камінь і залізобетон. Ці матеріали мають ряд якісних характеристик, які роблять їх найбільш затребуваними в використанні пристрою фундаменту, це:

  • стійкість до перепадів температур;
  • вологостійкість;
  • стійкість до міжсезонний переміщень грунту.

Бутовий фундамент.

Бутові фундаменти зводять кладкою з бутового каменю на цементному розчині. Оскільки камені досить щільно прилягають один до одного, бутовий фундамент відрізняється міцністю. Термін експлуатації такого фундаменту — близько 80 років. Однак даний вид фундаменту є одним з найдорожчих близько 286 $), адже кожен камінь необхідно точно підбирати і підганяти за розмірами. Зведення бутового фундаменту повністю виправдано на вологих ґрунтах, оскільки бутовий камінь вологостійкий (в порівнянні з цегляними фундаментами).

Бутобетоні фундаменти на відміну від бутових будують в спеціальній бетонній опалубці, в товщу якої додають шматки бутового каменю. Кладка такого фундаменту являє собою чергування шарів бутового каменю, подальше їх ущільнення, а також заповнення простору між камінням бетоном, в який додають дрібний гравій, пісок або щебінь.

Бетон рекомендується готувати на основі цементу марки 300-400, а як заповнювач використовувати чистий крупний пісок або гранітний щебінь. Склад бетону: 1 частина цементу, 3 частини піску і 3-4 частини щебеню, при цьому кількість води має бути таким, щоб бетон залишався пластичним, і його можна було укласти в опалубку (а не залити).

При закладці фундаментів особливо важливо враховувати, що тривале зберігання цементу навіть в сухому місці знижує його марку за шість місяців на 25%, за рік — на 35-40%, а за 2 роки — приблизно вдвічі.

Укладання бутових і бутобетонних фундаментів досить трудомісткий процес, тому вона популярна в основному в тих районах, де бутовий камінь є місцевим будівельним матеріалом.

Цегляний фундамент.

Цегляний фундамент зводять за допомогою кладки із звичайної повнотілої добре обпаленої цегли, використовуючи цементний або цементно-вапняний розчин. Товщина фундаменту повинна бути кратною розмірам цегли: 38, 51 або 64 см. У звичайних умовах виконання будівельних робіт зведення цегельного фундаменту вважається недоцільним. Цегла сам по собі має порівняно низький термін експлуатації — в середньому 40 років і не має стійкість до впливу вологого агресивного середовища. Тому цегляний фундамент — ідеальне рішення при зведенні будинку на ґрунті з низьким рівнем залягання грунтових вод — понад 1 м. Для здешевлення видаткової частини вашого бюджету можна використовувати для пристрою фундаменту з цегли не нова, а був у вжитку цегла.

Переваги стовпчастих фундаментів:

  • менша трудомісткість в зведенні (в порівнянні з іншими фундаментами);
  • економічність.

До недоліків же відносять:

  • мінімальну стійкість в горизонтально рухомих грунтах;
  • необхідність обмеження використання такого виду фундаменту на глинисто-піщаних грунтах при зведенні будинків з важкими стінами;
  • необхідність влаштування цоколя.

Плитний фундамент.

Ще один вид фундаментів, часто використовуваний в сучасному будівництві, — плитні фундаменти. Вони являють собою суцільну або гратчасту плиту, виконану з монолітного залізобетону або ж зі спеціальних збірних перехресних залізобетонних балок, які мають капітальну закладення стикових з’єднань. Плитний фундамент зводять, як правило, на всю площу будівлі. Він оптимальний при використанні на нерівномірно і сильно стискаються, рухливих і просадних грунтах. Тому плитний фундамент нерідко називають «плаваючим».

Зведення плитного фундаменту повністю виправдано на глинисто-піщаних грунтах, де рівень грунтових вод знаходиться на позначці менше 1 м від поверхні грунту, а також в разі будівництва багатоповерхових будівель на глинисто-піщаному грунті. Плитні фундаменти можуть витримувати і горизонтальні, і вертикальні переміщення грунту.

До переваг плитних фундаментів можна віднести:

  • простоту споруди;
  • можливість зведення в важких пучинистих, рухомих і просадних грунтах.

До недоліків відносять:

  • відносну дорожнечу, обумовлену великою витратою металу і бетону на арматуру (м2, 143 $).

Пальові фундаменти.

І останній вид фундаментів — пальові фундаменти, що складаються з окремих паль, які зверху перекриті залізобетонної / бетонною плитою або ростверком (балкою). Зведення таких фундаментів досить трудомісткий процес, тому вони вкрай рідко застосовуються в індивідуальному будівництві.

Пальові фундаменти призначені для зведення на слабких грунтах, коли необхідно передати велике навантаження. Таким чином, вони дозволяють перенести навантаження від будівлі на більш щільні грунти, які залягають на глибині.

На сьогоднішній день палі роблять з дерева, бетону, залізобетону і сталі. Вони також бувають комбінованими. Палі можуть опускатися в грунт в повністю готовому вигляді (забивні), так і виготовлятися в пробурених в самому грунті каналах (набивні).

За типом поведінки в грунті розрізняють палі-стійки, які мають міцний грунт під собою і передають тиск на нього, а також висячі палі, які використовують в тих випадках, коли міцний грунт залягає досить глибоко.

Дерев’яні палі є найбільш економічними, але якщо їх встановлюють у вологому грунті, то вони швидко гниють. Термін експлуатації дерев’яних паль не перевищує 10 років. Що ж стосується залізобетонних паль, то вони більш довговічні (до 150 років) і призначені для спорудження багатоповерхових будівель і споруд.

Основні переваги пальових фундаментів:

  • менша усадка
  • економічність (в порівнянні з іншими видами за рахунок зниження витрати матеріалі)в;
  • можливість використання на грунтах, які характеризуються досить низькою несучою здатністю.

Головним недоліком зведення пальових фундаментів є

  • необхідність використання спеціального обладнання.

Визначення глибини закладення фундаменту

При зведенні фундаменту необхідно правильно визначити глибину його залягання. Глибина закладення фундаменту в першу чергу, залежить від специфіки рельєфу, а якщо в будинку не передбачено підвальне приміщення, тоді від передбачуваних підземних комунікацій, а також від величини і характеру навантажень. Таким чином, фундаменти поділяють на Малозаглибленні і профільні (заглиблені).

Малозаглибленні фундаменти з бетону встановлюють на глибині близько 50 см, а профільні — нижче за рівень промерзання грунту, який визначають фахівці. Так, малозаглубленние фундаменти оптимальні для зведення легких каркасних і щитових дерев’яних будиночків, гаражів та різного роду господарських будівель.

Профільні фундаменти використовують для створення важких будівель з цегли або дерева, облицьованого цеглою. Таким чином, вартість заглибленого фундаменту може бути порівнянна з вартістю зведення самого будинку.

Фактори вибору типу фундаменту

Вибір того чи іншого типу фундаменту визначає безліч чинників:

В першу чергу, необхідно враховувати вид грунту, переважаючого на ділянці, який зможе визначити фахівець-Геотехнік. Вся маса грунтів, що знаходяться під будівлею, є його основою. Таким чином, несучу здатність підстави визначає величина навантаження, при якій відбувається осідання грунту. При цьому грунт деформується як від самої навантаження, так і під впливом перепадів температури. А укладена в порах грунту вода при промерзанні розширюється і виштовхує підставу вгору. Оскільки різні грунти дають різну осадку, тільки після проведення всіх необхідних геологічних процедур можна більш детально розглядати той чи інший вид фундаменту.

Необхідно визначити глибину промерзання грунту. При цьому важливо враховувати також той факт, що глибину промерзання для неопалюваних приміщень потрібно брати на 10% більше середньостатистичної. Що ж стосується опалювальних, то тут цей показник буде на 20%, а то і 30% менше. Для неопалюваних приміщень глибина промерзання будівлі вимірюється від землі, а якщо в ньому передбачений підвал або ж напівпідвал, тоді від їх статі.

Однак будівництво фундаменту нижче глибини промерзання грунту — це ще не 100% гарантія захисту від впливу морозного випинання (особливо це стосується легких будівель). Знизити його можна наступними чином: зменшити бічну поверхню самого фундаменту, надати йому трапецієподібну форму з звуженням догори, засипати пазухи фундаменту випинаючим грунтом, а також створити бічну поверхню змінного шару завдяки використанню матеріалу, що володіє низьким коефіцієнтом тертя.

На глибину закладення фундаменту впливає також рівень грунтової води, який допоможе визначити інженерно-геологічні дослідження, в процесі яких з пробурених на ділянці свердловин-шурфів береться проба ґрунту і робиться хімічний аналіз води. Якщо майбутній будинок буде дерев’яним, то глибина таких свердловин може досягати 5 м, якщо кам’яним або цегляним, тоді від 7 до 10м.

Одним з основних факторів при виборі типу фундаменту є конструкція і призначення будинку.

Наприклад, якщо ви вирішили побудувати котедж із цегли, то, в першу чергу, необхідно визначитися з висотою будинку і товщиною стін, чи буде обладнаний цокольний поверх, гараж або будь-які інші підсобні приміщення. Під цегляний котедж варто закласти стрічковий фундамент із заглибленням, максимально відповідним виду грунту на ділянці. Саме стрічковий фундамент дозволяє зводити стіни з залізно-бетонних панелей, блоків. Зупинити свій вибір на плитному фундаменті можна тільки в разі будівництва об’єкта на глинисто-піщаних грунтах, на схилах пагорбів, болотистих ґрунтах і т.д.

При зведенні будинку, в основі якого каркасно-щитова конструкція, або вдома з дерев’яних стінових матеріалів на фундаменті можна і трохи заощадити без шкоди для майбутньої споруди. Малозаглибленного фундаменту для такого будинку буде досить. Потрібно буде зняти верхній шар грунту, товщина якого досягає 50 см, укласти і утрамбувати щебінь, встановити дренажну трубу по всьому периметру. Поверх шару з щебеню настилають дорожню плівку-мембрану, на яку кладуть шар вологого ущільненого піску, утеплювач, зміцнюють арматуру, а також роблять гідроізоляцію. Після заливають бетон, який в результаті утворює міцний моноліт.

Висновок

Як відомо, фундамент є основною опорною частиною будь-якої будується конструкції і бере на себе все навантаження будівлі. Тому від точності і правильності побудови фундаменту з дотриманням всіх норм і правил, а також від якості і міцності матеріалу його виготовлення багато в чому залежить, як довго прослужить та чи інша будівля.

Вартість надійного, міцного і довговічного фундаменту, як правило, становить від 15% до 20% від вартості самого будинку. Однак, незважаючи на витрати, одним з найбільш популярних фундаментів на сьогоднішній день вважається стрічковий бетонний монолітний фундамент.

І на завершення хотілося б додати: з усіх питань будівництва фундаменту краще звертатися до фахівців, які не тільки зроблять основу вашого майбутнього будинку надійної і міцної, але і дадуть гарантію на всі виконані роботи.

Твердопаливні котли

Твердопаливні котли – це альтернатива для власників, яким потрібно опалювати великі приміщення. Там є великі тепловитрати, і звичайно ж, є можливість забезпечити дровами чи вугіллям.

За економією споживання твердопаливні котли фаворити:

  • ні електроенергія,
  • ні рідке паливо,
  • ні навіть газ не конкурують по економічності.

Звичайно, це стосується жителів тієї місцевості, поблизу якої є ліс або вугільна шахта. Навіть для власників постійного користування газовими чи електричними котлами твердопаливна модель послужить своєрідною страхівкою.

Опалення за допомогою твердопаливного котла – процес трудомісткий. Його не можна залишити без нагляду на довго. Мається на увазі більш як на 12 годин, і це при умові, якщо це модель перолізного горіння. Перевага піролізного обладнання полягає в підвищеному ККД і в тому, що не доведеться вночі черговий раз прокидатися, вставати і додавати паливо, щоб вранці прокинутися у теплому приміщенні. Для підтримання потрібної нам температури достатньо регулярно піклуватися про певну кількість палива.

У якості останнього використовують дрова, вугілля, кокс, тріски, торф’яні брикети. Все це потрібно періодично підкидати в топку (кожні кілька годин), інакше котел перестане працювати. Температурний режим регулюється за допомогою подачі повітря. Заслінки чи вентилятора.

Установка твердопаливного котла набагато складніша та потребує індивідуального проекту. Вона повинна проводитися фахівцем, щоб обладнання могло довго і безпечно працювати.

Будьте уважні при виборі палива: кожний з них має різну тепловіддачу і час згоряння. Наприклад, запаси дров вам доведеться оновлювати кожні 2-3 години, а от вугілля горить 6-8 годин. Допомогти підібрати котел зможуть наші фахівці.

Всім відомо, що твердопаливні котли не є останньою технічною новинкою і складають в собі деякі недоліки. Але для місцевостей, де немає газу і електроенергії – це є хороша альтернатива.

Звертайтеся до нас і затишок та тепло у вашій домівці ми ВАМ гарантуємо!